Державне управління та місцеве самоврядування : тези ІХ Міжнар. наук. конгресу, 26-27 березня 2009 р. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. – 380 с. – С. 17–18.
Постановка проблеми. В роботі [1] стверджується, що державному управлінню зараз конче необхідні теоретичні засади. Їх формування пов’язують з наступними важливими напрямками наукових досліджень з методології державного управління: створення системи категорій державного управління, зокрема визначення поняття держави, з позиції системного підходу; сполучення державного управління як галузі наукового знання з практичною методологією управління державою; інтеграція методології державного управління з найкращими досягненнями філософської та загальнонаукової методології, а також методологіями окремих наукових галузей; розвиток філософської методології державного управління. Незважаючи на великий обсяг наукових досліджень окремих питань державного управління, досить відсутній єдиний підхід до аналізу та прогнозування в державному управлінні. Таким чином, актуальною є задача пошуку теорій та методологій, інтеграція яких формує теоретико-методологічні засади системного аналізу та стратегічного прогнозування в державному управлінні України.
Вирішення задачі. Класичний системний аналіз, як і більшість інших направлень системних досліджень, пристосований до аналізу та прогнозування поведінки складних технічних систем. В цьому випадку система створює або знаходить підсистеми, які функціонують у відповідності до запиту системи, забезпечуючи її існування. Зараз синергетика та синергетичний підхід до управління розглядається як подальший розвиток системного підходу, що надає нові можливості для дослідження державної управлінської діяльності [2]. Але основні методи синергетики взяті з нелінійної нерівноважної термодинаміки. Для соціальної системи (людина, організація, держава, людство) актуальні протилежні питання: якому функціональному запиту вона відповідає найкращим чином та від якої надсистеми він надходить. Від відповідей на ці питання залежить існування системи. Саме для аналізу та прогнозування поведінки складних соціальних систем пристосований сучасний системологічний аналіз [3]. Актуальність відповідних питань для державного управління України підтверджується, наприклад, проблемою вступу України до ЄС або перебуванням України у складі СНД. Розглянутий приклад ілюструє другу важливу проблему, яку необхідно вирішувати системі – існування декількох надсистем, функціональним запитам яких вона може відповідати. Від вирішення цієї проблеми також залежить існування системи. Третя важлива проблема аналізу та прогнозування поведінки системи полягає у зміні функціонального запиту надсистеми. Це пов’язано, насамперед, з тим, що надсистема вирішує аналогічні питання: якому функціональному запиту вона відповідає та від якої над-надсистеми він надходить. Тому системі треба не тільки аналізувати функціональний запит надсистеми, але й прогнозувати його зміни, та свою можливість відповідати цим змінам. Прикладом такої проблеми для державного управління України є зміни, які відбуваються в ЄС та СНД у зв’язку з певними подіями у світовому співтоваристві (зокрема, перебування українських миротворців в Іраку та відношення України до протистояння між Росією та Грузією).
Існує велика кількість досліджень, що пов’язані з теорією та принципами сталого розвитку. В роботі [4] для цього використовується теорія систем. З точки зору системології функціональний запит надсистеми є запитом надсистеми на систему з певними властивостями. Якщо система має всі властивості, що необхідні надсистемі, тоді вона задовольняє функціональному запиту надсистеми. Такі властивості мають назву екстенціальні (виявлені). Прикладом функціонального запиту ЄС як надсистеми для України є вимоги ЄС в області податкової, екологічної і міграційної політики. Розглянутий приклад ілюструє ще проблему адаптації системи до функціонального запиту надсистеми. Система зможе задовольнити функціональний запит надсистеми, якщо вона виявить всі властивості, що необхідні надсистемі. Такі властивості мають назву інтенціальні (приховані). Таким чином адаптація законодавства України до вимог ЄС є виявлення інтенціальних властивостей України. Задоволення функціонального запиту надсистеми може вимагати суттєвих змін (еволюції) системи та виявлення властивостей, раніше зовсім не притаманних системі. Такі властивості мають назву потенціальні (глибинні). Прикладом є еволюція Україні від колишньої радянської республіки у напрямку незалежної європейської держави з демократичною ринковою економікою, інтегрованою до світового співтовариства. Наявність чи відсутність тих чи інших властивостей системи визначає її стан відносно функціонального запиту надсистеми та його зміни. Система знаходиться в сталому стані, якщо вона задовольняє існуючий функціональний запит надсистеми, може адаптуватися до його незначних змін, а також еволюціонувати. Несталий стан системи характеризується нездатністю до адаптації у відповідності до зміни функціонального запиту. Система знаходиться у кризовому стані, якщо вона не задовольняє існуючому функціональному запиту, але здатна адаптуватися до нього. Катастрофічний стан системи характеризується неспроможністю задовольнити існуючий запит надсистеми, нездатністю до адаптації та, у найгіршому випадку, еволюції.
Збалансована система показників (ЗСП) сьогодні є чи не найпопулярнішим інструментом вимірювання і стратегічного управління бізнесом, який найбільш активно використовувався у США та Європі. Державні організацій також можуть використовувати ЗСП для перетворення своїх стратегій в конкретні дії [5]. Розглянемо основні поняття ЗСП (місія, цінності, бачення майбутнього, стратегія, цілі та показники) з точки зору системологічного підходу. З точки зору системології місію системи можна розглядати як функціональний запит надсистеми, який прагне задовольнити система. А цінності системи визначають ті стани системи, які вона може собі дозволити на шляху до задоволення функціонального запиту. Окремий інтерес становлять заборонені стани – ті стани, що система ніколи собі не дозволить. Прикладом документу, який визначає місію та цінності нашої держави, є Конституція України. З точки зору системології бачення майбутнього системи є її стани, яких вона повинна досягти в процесі адаптації або еволюції. А стратегія визначає особливості переходу до цих станів. Прикладом документу, який визначає бачення майбутнього та стратегію розвитку нашої держави, є Програма діяльності Кабінету Міністрів України «Український прорив: для людей, а не політиків». Цілі є складовою частиною стратегії, а показники використовуються для оцінки ступеню досягнення відповідних цілей. Класичними для ЗСП є цілі та показники фінансові, клієнтські, внутрішніх процесів та навчання і розвитку персоналу. Донедавна фінансові цілі (прибуток) були єдиними цілями організації. Але одержання прибутку можливо тільки завдяки клієнтам організації шляхом задоволення їх потреб (клієнтські цілі). Для створення товарів та послуг, що потрібні клієнтам, організація повинна мати відповідну структуру та функціонувати належним чином (цілі внутрішніх процесів). Нарешті, належне функціонування організації забезпечується персоналом з відповідними уміннями та навиками (цілі навчання та розвитку персоналу). Прикладами документів, що визначають цілі та показники діяльності України (фінансові, клієнтські, внутрішніх процесів та навчання і розвитку), є відповідно: Закон України “Про Державний бюджет України на (певний) рік”; План дій “Україна – Європейський Союз” Європейська політика сусідства; Закон України “Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на (певний) рік”; Закон України “Про освіту”. З точки зору системології досягнення клієнтських цілей забезпечується наявністю відповідних екстенціальних властивостей системи, досягнення цілей внутрішніх процесів – наявністю відповідних інтенціальних властивостей, а цілей навчання та розвитку – потенціальних властивостей.
Методологія IDEF0 сьогодні є найпоширенішою при моделюванні процесів в організаційних системах [6]. Процес зображується прямокутником, стрілка ліворуч зображує вхід процесу (споживані ресурси), стрілка праворуч – вихід процесу (результат), стрілка зверху – управління (правила, за якими виконується процес), стрілка знизу – механізм (людина або обладнання, що виконує процес). Така модель системи має назву контекстна діаграма. Будь-який процес може бути представлений як декомпозиція інших процесів, кожний з яких також має свої входи, виходи, управління та механізми. З точки зору ЗСП клієнтські цілі системи можна представити виходом системи, цілі внутрішніх процесів – діаграмою декомпозиції, управлінням та входом, а цілі навчання та розвитку персоналу – механізмом.
Висновки. Показано, що системологія, теорія сталого розвитку, ЗСП та методологія функціонального моделювання можуть бути інтегровані та використані для формування теоретико-методологічних засад аналізу та прогнозування в державному управлінні України.
Список використаної літератури
1. Бакуменко В., Князєв В., Сурмін Ю. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку // Вісник УАДУ. – 2003. – № 2. – С. 11-27.
2. Энциклопедия государственного управления в России: В 2 т. / Под общ. ред. В.К. Егорова. Отв. ред. И.Н. Барциц / Том II. Отв. ред. И.Н. Барциц. – М.: Изд-во РАГС, 2008. – 520 с.
3. Мельников Г.П. Системология и языковые аспекты кибернетики: Монография. – М.: Советское радио, 1978. – 366 с.
4. Bossel H. Indicators for Sustainable Development: Theory, Method, Applications. A Report to the Balaton Group. – International Institute for Sustainable Development: Winnipeg, Canada, 1999. – 124 p.
5. Нивен П. Сбалансированная система показателей для государственных и неприбыльных организаций. – «Баланс бизнес букс», 2003. – 322 с.
6. Маклаков С.В. Моделирование бизнес-процессов с AllFusion Process Modeler. – Диалог-МИФИ, 2003. – 240с.